Кохать не вмію!
Вмію лиши пити!
Та в алкоголі не знаходжу вже тебе
Й колишня втіха – вже не тішить
І тіло різне, вже не схоже на твоє.
Лиш пару чарок віскі розвивають,
Чуття любові й смак п’янких губів,
Від доторку яких я оживаю
Й лечу по вітру, мов у вирій снів.
Той алкоголь, не довго в крові грає
І знову самота і невимовний сплін.
В однокімнатнім раї оживаю,
Нажаль тверезим рай осиротів.
Кохать не вмію!
Й більше пить не хочу,
Не ладно струни душу молодять,
Лиш погляд твій, вже десять літ шукаю
У натовпі, на вулиці й у снах…
Нема його і рвуться нерви в друзки,
Той шанс утрачений на завжди не вернеш.
А ти щаслива, точно бачу на Фейсбуці!
Ще декілька ковтків і ти прийдеш!
