Туман в Дубліні часом можна потягувати, як питво, сьорбати навіть носом. Його густина зависає мілліонами дріботних крапель і ти повертаєшся додому мокрий, ніби побувалось під дощем. Неквапливе накопичення мряки на одязі, звісно, відрізняється від того, як промокаєш в зливу, але результат сушиться у ванній в обох випадках.
Свєточка ненавиділа цю погоду і це місто. Погоду, бо укладка волосся тут вимагала довгого часу і дорогих засобів, щоб втримати її цяцьковані локони від надмірної вологи. А місто... Хіба це місто? Це навіть не Лондон. А тим більше не Нью-Йорк. Її дратувала манера місцевих хреститись услід швидкої, перебігати вулиці на червоне світло, вітатись з незнайомими і усміхатись їм, її дратували усі ці ознаки провінційності й простоти тим більше в місті, яке носить статус столиці. Вона їхала сюди у Дублін десять років тому з прагненням побачити сучасне, модне, рухливе, заклопотане і претензійне місто, куди вмонтується вона зі своїм винятковим смаком і вмінням тримати себе. Злегка соромлячись своєї недовченості ( їй й педагогічного училища вистачило), вона все ж високо цінувала власну зовнішність і про себе часто з гордістю відзначала, що гени - то сила і постаріє вона не скоро.
Свєточка цокала, перетинаючи міст О"Коннелл. Коло кам"яних мостових балясин вмостився жебрак, чи жебрачка. Коли Свєточка минала скуцьорблену, збабчену фігуру, то зачепила її випростану для милостині руку. Свєточка сахнулась і налетіла на перехожого попереду з голосним зойкотом. Чоловік і Свєточка майже одночасно попросили вибачення один в одного, а десь зовсім близько над головою пролетів знахабнілий мартин, надривно прогорланив і шльопнувши щось згори на небезпечній відстані від свєтиччиного плеча, розтанув в тумані. Свєта підійшла ближче до ліхтаря і ахнула. Таки ця клята птиця поцілила на плече. Свєточка вирішила зайти в один з дорогих магазинів на Ґрафтон стріт і привести до ладу одяг і нерви.
Вона ніколи й не навідувалась ні в які інші, окрім розкішних магазинів. Купувала завжди тільки дорогі шмотки і косметику. Не приховувала презирства до суцільного захоплення товаришок по роботі в пакувальному цеху економ-шопінгом з розпродажами.
Сутінки, залиті мрякою прозорішали коло вітрин, але намітивши ціль, Свєточка пролітала повз. Перебігла центральну браму Трініті-коледжа і зупинилась перед світлофором, демонстративно не влившись в натовп, що простував на червоне у відсутності машин.
От і "Braеn Tomas" - її улюблений магазин, де на другому поверсі окрім всього є розкішна вбиральня для жінок на зразок хороших готельних, з просторою кімнатою і порцеляновими рукомийниками, надзвичайним милом і молочком для зволоження рук, махровими рушничками, замість паперових і купою інших приємностей, як то апаратом з кульками з зубним еліксиром. Свєточка добре знала, як важливо мати можливість вчасно почистити зуби. Колись, коли вона тільки спробувала вперше вернути ситний обід, їй здалося це надзвичайно простим і водночас дієвим способом поїсти і не набрати вагу, яка попри усі спортивні й салонні каторги з віком прибувала. Але за місяців два чи три вона помітила, що зуби значно витончились на кінчиках, загострились, що аж можна було б при необережності поранити язика. Стоматолог лишень підтвердив її стурбованість і закинув, що то окрема проблема, причину якої треба з"ясувати, що так діяти на зуби може надмірна кислота, вжита у продуктах, або... або шлунковий сік. Свєточка після цієї консультації завжди носила у сумці зубну щітку і міні-тюбик з пастою, не так для свіжого подиху, як для захисту зубів після рвоти. По обідах з кавалерами, чи паті-вечірок, щоразу, як з чарівною усмішкою і повним шлунком простувала у вбиральню, не забувала опісля блювання почистити зубки. Але тепер, коли з"явились оці чарівні автомати з кульками із зубним еліксиром, зубну пасту і щітку можна було не тягати більше у торбинках.
Свєточка вірвалась в магазин і відразу відчула себе значно краще. На другий поверх вели сходи, обтягнені м"яким килимовим покриттям настільки високошорстним, що кісточки на ногах залоскотало. Особливий запах - запах багатих покупців і дороговизни товарів просто окрилив і виніс нагору легко і швидко.
У дзеркало на Свєточку дивились напружені очі: " Таааак,- протягнула про себе вона,- піджак не відчистити...
Готель "Green day" знаходився в кількадесят метрів. На вулиці було прозоро, куди тільки й дівався туман? Зараз рівно сьома вечора і рівно час побачення в ресторані готелю. Але Свєточка завжди спізнювалась і завжди на 12 хвилин. .....................................................................
ID:
540358
Рубрика: Поезія, Лірика
дата надходження: 30.11.2014 02:52:58
© дата внесення змiн: 30.11.2014 02:52:58
автор: Маріанна Вдовиковська
Вкажіть причину вашої скарги
|
