оминати сторонніх заповзято уперто в надії на тебе натрапити
так як зранені льодом пальці врешті-решт намацують м'якість березневого світла
коли й досі сокирою місяця крила у наших снів не відтято
тоді в нас ще є на рахунку бодай одна-єдина хвилина
аби зателефонувати богу..
вірші рятують тільки того хто хоче в них рятуватись
це змушує вени занурюватись глибоко глибоко і ще глибше попід тоненьку шкіру
навіть коли вже немає ані пісчинки попід стертими до кісточок п'ятами
треба встати навшпиньки і зачепитись за небо..
не бажаю більше нічого окрім як тебе любити
та уривається нитка голосу посеред всеоб'ємної порожнечі тиші
повторюю ім'я твоє пошепки ніби напам'ять завчену молитву
допоки воно не ожиє..
