Ручка: Я переповнена емоціями через край.
Господар мій, мене, ні трошки не шанує.
Перекладаюсь я з кутка у кут. А то, вважай,
Він тільки те і робить, що весь день віршує.
Не сила вже чорнилам в м́ені бути,
Сьогодні, не торкався зовсім він мене.
Боюсь, що зможе він стосунки призабути,
А я чекаю, що прийде він, в руках зіжме...
Аркуш:А я пустий, але не зовсім. Трохи,
То тут, то там записані його думки.
Але, порівняно з колись, то зовсім крохи,-
Що коється із ним не знаю, невтямки...
Ручка: А пам'ятаєш, як з тобою ми кохались?
Він палко нас, ночами, у танку єднав...
Як ми в його емоціях, у темряві, купались,
Ніхто із нас, у ночі темні ті, не спав...
Як він, щоб не сполохати рядочки віршів,
Стискав мене й до тебе, аркуше мій, прикладав,
А я, повільно, проте швидше всих на світі,
Вкладала в білі поля твої усе, що він писав.
Аркуш:Я пам'ятаю твоє збудження в ті ночі,
Коли в тандемі ми творили диво.
Коли ми говорили та писали, що він хоче,
Була наша робота, воістину, важлива.
Ручка:Я буду вірити, коханий, і чекати,
Коли я знову пригорусь й чорнилом виллюсь.
І думку буду, цю, свою, плекати,
Бо я без віршів і без тебе згину, розіб'юсь.
Аркуш:А я чекатиму, як вірний твій солдат,
Лежатиму один, самотній, на столі.
Коли ж ти прийдеш, мила, мій смарагд,
Коли ж кохатимеш думки й емоції в мені...
© (Анна Діденко. - 2014 р.)
ID:
511072
Рубрика: Поезія, Вірші, що не увійшли до рубрики
дата надходження: 13.07.2014 10:30:19
© дата внесення змiн: 26.08.2014 17:46:36
автор: anna zakohana
Вкажіть причину вашої скарги
|
