Хто ти, для мене...?
Єдина кількість. у голові. думок...?
Із всесвітом зв`язок...?
Що ти таке... немовби щось святе,
Таке піднесене й близьке...
Для всіх ти є,
Й водночас лиш моєю.
То як тебе я маю називати,
Коли прийшов вже час
З колиски в люди випускати...?
Бо ти ж бо, як дитя-малеча,
Котру ночами колихав,
збагачував, знання вкладав.
Ти мною виплекана мрія,
Що вже в реальність проросла як сім`я.
Мій успіх й гордість і не посильна праця,
Що щойно сперлася на ніжки -
Це ж сторінки моєї книжки...