Вітри осядуть на дахи рибалками.
І що піймає кожен з них? Кого?
Печуть думки, підшкірно колять скалками
чи, як кропива жаляться кругом.
На мене вже якийсь з вітрів націлений.
Закинув вудку. Жде, щоб підсікти.
І день вже мій повстав за ніч відбілений,
і я спійматися готова, щоб втікти...
Якщо для цього час уже,- лови мене.
Тримай міцніше, щоб не утекла.
Яким Ти кликатимеш здобич іменем?
І чи приманка все ж не замала?
Я здамся ловам, вітрові впольована.
І вирівняю дихання під ритм
його польоту, хмарами захована,
притворно вільна, легкістю сновид.
Мені нема снаги, щоби ховатися.
Сама прикличу вітер у собі.
Щоб виграти, то часом варта здатися...
не роздрібнившись в зайвій боротьбі.
Вітри осядуть на дахи рибалками.
І що піймає кожен з них? Кого?