В моднім капелюсі! За темою С. Єсеніна-Я иду долиной. На затылке кепи,
В моднім капелюсі, йду в поле стежками,
Рукавички з ситцю- схована рука,
Сонцем пахне жито, в далинІ між трави,
Хлюпанням сріблистим, річка проплива!
Безтурботний хлопець, нічого не треба,
Тількі пісні слухать і собі співать!
Аби тільки струмом лилась прохолода,
Аби тільки завжди молодість тримать!
Вийду на дорогу , вийду на покоси,
Скільки ж там прекрасних хлопців і дівчат!
Щось малюють граблі, щось шепочуть коси
« Ей, поете, чуєш! Чом уста мовчать!
-На землі миліше, годі плавать в небі,
Як полюбиш доли, полюбиш і труд!
Ти ж селянський хлопець, що тобі ще треба,
Розмахнись косою, нехай бачить люд!
Ах, перо не граблі, ах, коса не ручка,
Та косою пишуть ще й які рядки!
Під весняним сонцем, в прохолоді річки,
Їх читають люди довгії роки!
Хай іде до чорта, костюмчик англійський,
Кинув десь під кущик! Давайте косу!
Чи ж я вам не родич, чи ж я вам не блИзький,
Село пам’ятаю ,у серці ношу!
Не турбують ями, не турбують грядки,
Йду собі безпечно в ранішній туман,
Напишу граблями, наведу порядки!
Нехай їх читають і кінь і баран.
В цих рядочках пісня, в цих рядочках слово,
І тому радію! Думка ні про що!
Щоб могла читати і сільська корова,
Дасть вона в заплату, тепле молоко!