Ловець слів виконувала домашнє завдання. Вона творила маленьке, ніби лялькове місто. Видіння було об"ємним, населеним людьми - точніською копією мешканців Притону. Вона вертіла видіння, що мінко було не те хмарою, не те у формі м"яча. І чим довше вона вдивлялась у цей простір, тим деталі будівель, вулиць, елементи одягу городян, навіть звуки ставали все чіткішими, мов просякали крізь туман.
На якусь коротку мить її заціпило. Ловець слів відчула, що Лука поруч. Хвиля обурення, чи... щастя ковтнула її. Через те, що вона так розхвилювалась, видіння стало немилосердно вертітись, а у цьому хаосі й каламуті гинуло все творене нею раніше: будівлі, здіймаючи куряву, люди з криками, мов підхоплені смерчем кружляли у страшному руйнівному танці.
- Що Ти робиш? - кинувся Лука.
Те, що зовсім нещодавно було містом, нехай і міні,- гепнуло коричневою скринькою на стіл. Ловець слів отямилась, повернулась до Луки з виглядом спокійним, але від того спокою ставало моторошно.
- Мій світ,- що хочу, те й роблю.
- Ти...Ти...забула. Головне "не нашкодь"...Вони ж усі уже БУЛИ живі!.. Вони загинули...- запинався Лука.
- ...коли від гангрени рятують людину - відрізають ногу. Яка ж тут шкода? А це місто жило лише для того, щоб я змогла створити з нього книгу, я навіть вже обрала того, хто в реальності напише її. Це буде велика, видатна книга. Завдяки їй Притон стане Світом. Загибель малого світу (як ото мого міста) заради створення, чи порятунку великого... хіба то не ціна?
Лука мовчав. Він відчував, що все в її розмові Неправда, що то підміна, але не знайшов нічого, окрім:
- Ти жорстока...
Ловець слів розсміялась так злобливо, що якби Лука міг зараз бути об"єктивним, то зрозумів, як вона ридає:
- Йди, пожалійся на це Учителеві.
- Я й не думав...
Він виходив з її кімнати зсутулившись, ніби у тій колотнечі й він постраждав.
Ловець слів ще витримала паузу, хоча знала, що Лука вже в шкільному саду. Вона впала на стілець, обійняла скриньку і дала волю сльозам.Її видіння, нею створений світ загинув! Чому? Тому що вона втратила контроль!А далі? Скільки брехні! Тепер й справді доведеться вигадати книгу й знайти достойника хто б міг її написати... Що з нею? Чому ще так нещодавно Лука був найкращим, найближчим...другом. Чому тепер його присутність так обурює, так вибухає її зсередини?
У цей час Учитель знаходився в іншому крилі будівлі пансіону, але "бачив" і розумів більше за тих двох про те, що відбувається з ними. "Діти",- думав він. Але від цього задачка не ставала простішою. Вони не зможуть бути Творцями, якщо так продовжуватиметься. Помилкою! Його Помилкою було взяти за учні Ловця слів. Тепер це кохання підмінить Правду. А йому потрібні, вкрай потрібні Творці! Солдати майбутнього бою. Притон слабкий, як ніколи. Ще одне покоління, і повернення не буде. Він мусить встигнути підготувати тих, хто стане обличчям нового Світу.
ID:
416720
Рубрика: Поезія, Лірика
дата надходження: 08.04.2013 14:24:48
© дата внесення змiн: 08.04.2013 20:24:25
автор: Маріанна Вдовиковська
Вкажіть причину вашої скарги
|
to be... 
