Зібрала осінь з життя колосся, –
Вінком з калини прикрасила.
Йшла через поле. Своє волосся
В тумани сиві заросила.
Їхала з поля на колісниці,
Звезла в комору ввесь урожай.
Із золотистої пшениці
Спекла на свято коровай.
Кружляла в лісі багряним листям,
Виткала з нього скрізь килими.
Ріллю стелила, немов намистом,
Шовком зеленим озимини.
Як йшла по полю – сіяла долю,
Сипала груші спілі в садах.
Надлетів вітер, прив’яли квіти.
Ти сполошилась, як дикий птах.
По моїй долі пройдися скраю,
Дай ще напитись живої води,
Одне я осінь тільки благаю:
Ти моє серце не остуди.
