Я приходжу до тебе щоночi,
Коли мiсяць зiйде за горою.
Зазираю в заплаканi очi
I благаю: - Не плач, я з тобою.
Я з тобою повсюди щомитi
В твоiх снах, в твоiх спогадах, мрiях.
Iз небесноi лину блакитi,
Щоб дощинками зблиснуть на вiях.
В твоi коси вплiтаюсь туманом,
Стелюсь смутком на рiднiм порозi,
I шкодую - лишив тебе рано.
Та назад повернутись не в змозi.
Така доля, що нам не судилось
Разом довгу стежину мережить.
Так раптово ущент все розбилось,
Але ти все сприйми , як належить.
Хай i важко, i скрутна година -
Ти до мене СЮДИ не спiши,
На поталу единого сина
мiж чужими людьми не лиши.
Ще побав i за мене онукiв,
Хай потiшить тебе ними син.
А утверджену Богом розлуку,
Як любов помiж нас пронеси.
З плином часу над садом розквiтлим
Нашi спiльнi не спалюй мости.
I живи всiм хорошим i свiтлим,
А лихе все забудь i прости.
Як в онуках зростиш гiдну змiну
I до мене крiзь роки прийдеш,
Я тебе, вже стареньку, зустрiну,
До мого ти плеча припадеш.
I повiдаеш, як було важко,
Який шлях довелося пройти.
Я тебе пригорну, моя пташко,
I застигнуть в скорботi свiти.
