Вона заснула. Їй приснився сон:
Що літо, липень, вікна в сад відкриті,
Двір в спориші , цинковане корито
Посеред двору, біля ганку липа,
Стіл біля липи...кури під столом...
Їй снився дощ і краплі на вікні,
Зелене листя, тим дощем умите...
Ще всі живі, і ще маленькі діти,
Ще сили є чекати і любити
Довіку-вічно...снилось їй у сні:
Що літні ранки гріють всіх теплом,
Сіножать, кладка, річка у лататті,
Що все "ще буде", ще нема "згадати",
Що ще нова їх постаріла хата...
Їй снився сон...їй снився дивний сон...
...Що як чесала косу, тріснув гребінь...
І раптом розступилось синім небо,
Відкривши їй бездонну височінь,
Де тільки щастя... де нема розлуки,
Де Він, і де його знайомі руки...
Знайомі очі і пекельна мука
в очах тих, що ввібрали неба синь...
...Вона заснула. Їй приснився син.
