Моя поезія без крил, ще
не літає… і без висоти,
вона заплуталась десь нижче,
у траві, в прозорості роси…
Її слова, ще так безсилі,
лиш де-не-де щось промайне…
вона без меж, немає стилю,
завжди доповнює мене…
Комусь, поезія лиш слово,
а хтось частиночку душі,
відриває знову й знову,
коли у ній ідуть дощі…