Сонце так повсюдно володіло узбережжям, що сліпило навіть крізь замружені очі...мить...далі треба було натиснути пальцями на заплющені повіки і різко відпустити, тоді бачились кільця бордові...насичені. Потім хлопчик років шести швидко відкривав очі, й ніби вперше дивився на картинку моря, знайому йому "до дірок" і кожен раз нову. Бо не міг наступний вітер тотожно творчості попереднього - вкласти шевелюру кожній новонародженій хвилі, а кумедно розмащений від надмірної води всередині хробак, вовтузячись залишати однакову борозду в піску. Для хлопчика те, що він бачив - було не просто світом, шматком природи: моря, сонця, - він ніби сам був і хвилею, і вітром, і хробаком. Так самовіддано його душа розуміла кожен порух довколишнього, що окремо себе й не уявляв.
-Ей, Ти - посунься,- грубо штовхаючись, над самим вухом вибухнув хлопчисько у солом"яному картузі,- ми тут башню робитимемо. Ти, що заснув?
-Він постійно мов спить,- засміявся товариш того, що в картузі.- То - пришелепкуватий Антоніо. Ніколи не розважається, не дурачиться, ніколи не будує військові укріплення і башти. У нього напевно гачки замість рук.
Зареготавши, хлопці жбурнули услід похнюпленого малого жмені важкого набряклого водою піску. А той мовчки побрів шукати шматок свого - тихого і сповненого божественного задуму світу, де б лише він був, мов очі Бога тут на землі.
-Чого журишся? - Питав старий у молодої жінки, що спостерігала цю картину сварки зі сторони.
-Цей тихий хлопчик мій син. Усі діти, як діти. А він ніколи не бавиться з ними. Ну, хоча б сам...то зайнятий був би чимсь зрозумілим: як вони...будував би башти, замки, укріплення. Скільки піску довкола, море...Лише спостерігає, ніби йому щось особливе показують, не те, що й усім...
-А він стане, віриш, найцікавішим і найвіртуознішим архітектором в світі, коли виросте. Дитина, яка так вдивляється в світ, колись таки його побачить, щоб відтворити.- Сказав старий.
Чи повірила тоді тому старому жінка? Її кликали Антонією Курнет-і-Бертран і була вона матір"ю Антоніо Ґауді.
Якби він знав, що така талановита дівчинка напише казку про нього, він би побудував щось в Україні також А так ми з Тобою поїдемо дивитись на його творіння в Барселону Сагол?
... у мене з цим пов"язана цікава історія. Уявилась ситуація, коли дитина просто спостерігає світ, на відміну від ровесників, які пізнають його діями. Чомусь виникла асоціація з Ґауді. Яким був мій подив, коли справді виявилось( почитала спогади про нього), що він був відлюдькуватим і над-усе любив спостерігати за природою...
А так ми з Тобою поїдемо дивитись на його творіння в Барселону 
Сагол? 
