«Мабуть, так і залишуся на узбіччі
твоєї творчості…»
МПВ
Марно стукать в броньоване серце
(Все одно не відчує мій біль),
Дарувать поетичні конверти
Й безрозсудства чекати звідтіль.
Буду здалеку в очі дивитись,
Сподіваючись ще на дива.
З ніжних рук хочу щастя напитись
Й заперечити Ваші слова.
Не сховала я Вас за куліси, -
Ви – герой в мелодрамі «Любов».
На узбіччі Вам, друже, не місце,
Бо натхненням хвилюєте кров.
На узбіччі Вам бути не можна.
Ви й поезія – дивний союз!
Ви в моїм епіцентрі тривожнім –
В поетичнім вулкані спокус!
18.03.2012р.
На узбіччі Вам бути не можна.
Ви й поезія – дивний союз!
Ви в моїм епіцентрі тривожнім –
В поетичнім вулкані спокус! ....
*ИРЕНА* відповів на коментар $previous_title_comm, 01.01.1970 - 03:00
Дякую, шановний, що підкреслили мої рядки. Хочеться вірити, що сподобалось. Приймаю Ваш щедрий букет. Дарую у відповідь теплу посмішку і поетичну дружбу!
Цікавве визачення - творче узбіччя. То можливо знаходитися там не зашкодить.
*ИРЕНА* відповів на коментар $previous_title_comm, 01.01.1970 - 03:00
Дякую, Томочко, що підкреслили цей вираз. Коли я його почула, він мене також вразив і надихнув на оцей вірш. Мабуть, ви маєте рацію: знаходитись на чиємусь творчому узбіччі - це вже щось...