Прозорі хвилі, пестять мої ноги,
Грайливо так, і ніжно зачіпають....
Мов манять в глиб, в пінні свої пороги,
Солоний подих, тихо навівають.
Піддамся чарам, і зайду у воду,
Віддамся сильній, й темній глибині,
Відчую радість, і п"янку свободу,
В полоні довгім, у морській воді...
Прозорі хвилі, радісно плюскочуть,
Із трепетом цілують моє тіло,
"Побудь у нас, ще не виходь!" - шепочуть,
"А я ще буду, я і не хотіла!"
Немов русалка, я себе відчую,
Пірну під пінні хвилі в глибину,
Я поглядом своїм враз зачарую,
І подарую моря ширину.
Зайди до мене, бачиш, море кличе!
Тут ти лиш мій, а я лише твоя,
І чайка тихо в небесах киргиче,
Десь чутно звук із порту корабля.
Над хвилями вчувається враз бриз,
Я зачаруюсь, пристрастю морською,
Такий маленький, і простий сюрпиз,
Мене накриє всю із головою.
Уже на берег із води виходжу,
Вслухаюсь в звук води в чеканні див,
І повернутись знову в неї хочу,
Та не сьогодні, йде морський приплив....
А хвилі навівають тихий сум,
І сон в повітрі тихо напливає
Навколо чутно плюскіт, ніжний шум,
І так прекрасно сонечко сідає.....
1-й, 4-й, 6-й, 9-й рядки мають зайві коми."Тут ти лиш мій, а Я - лише твоя" - Ви, певно, загубили в тому рядку "я", так? Перевірте, може, описка. Мені здається, чайка не "киргиче", а "кигиче". А загалом, вірш такий пристрасний, навіть еротичний, хоч, здається, про море, але тут - не тільки про це... Сподобалось! А підбір музики такий, що мурашки по тілу... ніби тільки-но з моря! Дякую! Слухала тричі, як і читала вірш - тричі.
Шкурак Тетяна відповів на коментар $previous_title_comm, 01.01.1970 - 03:00
Дякую! Дозвольте пояснити - "пороги" це я мала на увазі алегорію про хвилі! Вони коли напливають то такими чергами немов східці - пороги! А рифи - це зовсім інше! про каміння під хвилями я нічого не хотіла сказати! Ще раз дякую за коментар!
Ще раз дякую за коментар!
