Люблю... Коли вірші прозорі,
Легкі, як жайворонки в полі,
Як чистий світ життя сільського...
Вірш... Як любов...
-Це милість Бога?
Люблю...Коли в віршах прооре
По стомленній душі ріллю...
Де слово ніжне і суворе
Чистіш гірського кришталю.
Люблю... Щоб лагідно дощило
В найкращій всесвіту столиці,
Щоб шаленіли в серці зливи
З краплин небесної криниці.
Люблю... Не тіні, а дзеркАла,
Бо у віршованих рядках:
З віднайденого слова спалах...
Несказане - в Твоїх очах...
Люблю... Коли у небі синім
Спів птаха і літають зорі...
Коли слова прості та сильні.
Люблю... Коли вірші прозорі.
Люблю... Коли у небі синім
Спів птаха і літають зорі...
Коли слова прості та сильні.
Люблю... Коли вірші прозорі.
прозорі в тебе вірші - бо душа не каламутна... (тут я маю сказати, що прозорість і дірявість - різні речі... вірш може бриніти і бути дуже складним... я сама такого іноді накаламучу, бо не люблю дірок... )
Ольга Медуниця відповів на коментар $previous_title_comm, 01.01.1970 - 03:00
А я люблю читати ось такі прекрасні вірші талановитих авторів..
Ольга Медуниця відповів на коментар $previous_title_comm, 01.01.1970 - 03:00
Дякую Вам!!!
На сайті дуже багато талановитих.
Бути з ними і серед них дуже приємно і радісно.
І відповідально, я б сказала.
Дякую, що у Вас знайшовся на мене час!
