Ти знову граєшся зі мною,
Даєш оманливу надію,
В колючих тернах, за пітьмою,
Від мене заховала мрію.
Ти сльози ллєш, я також плачу,
Ти каву п'єш, мені гірчить,
Дала мені шаленну вдачу
І щастя злет лише на мить.
Щоб моя доле безталанна,
До слів глуха, від болю зла,
Не співчутлива, невблаганна
Мене почути ти могла.
Коли б мені сестрою стала,
В обійми щиро прийняла.
Хіба ж тоді б зі мною грала ?
Крила надії не ламала,
А може б... і допомогла.