Зайду у ліфт і не по своїй звичці
Натисну на десятий в рукавичці,
А тут все місто на долоні
Сльоза біжить по скроні
Ні, я більше вже не плачу
Своє життя на вагах значу
І щиро так від душі радію
Про добре все; про інше мрію.
Є ж бо міста долею призначені,
Є такі, що на карті не зазначені
Найрідніше асоціюється з "мама",
А з тобою була лише драма
Ти не був ніколи пріоритетом,
Але зійшлися перекреслені сюжети
Тепер ти просто один на мільйон
Лови ти інших в свій недорайон
Назву тебе я містом сліз,
Шрамів достатньо наніс
І на карті перекреслю й зітру
Пожалійся хіба що вітру.