Ми дітьми нещодавно були
І вчителів вітали з квітами в руках
Куди ж нас батьки привели?
Одне потрясіння в дитячих очах
Ти в школі знайшов перших друзів,
З якими нестерпно перерву чекав.
Згадай, як ви діла не мали до вузів
Як був тобі довгий сорочки рукав
Нудно й цікаво було водноча́с,
Від нудьги на уроці щораз позіхав.
Як раптом, хтось пустить ви́тівку в клас,
Неначе оживши від сміху втопав
Як любо ви зі школи повертались,
Смаколиків всяких купивши.
На вас лиш нотки радіння читались,
Щасливим ставав, друзів руку вхопивши
А як не хотів ти уроки робити,
Як дикий звір від багаття тікав,
За що почав тебе вчитель журити,
Так наполегливо оцінкою лякав
Стоїмо зі стрічками, одягнені славно
В останнє ми бачимо наш другий дім.
Сльози на очі навертаються плавно,
Вирушаємо в ще одну подорож, втім…
