Я їду до тебе, країно, крізь смуток, страждання й роки…
Де були укупці обоє мої найдорожчі батьки,
Де сад розцвітає весною і все зеленіє кругом
Й лелека, як завше, кружляє над рідним батьківським селом.
Там мама, як біла хмарина: старенька, худенька, бліда…
Лечу, наче пташка на крилах в домівку до свого гнізда,
До внуків, до сина, невістки, до всіх незабутніх людей,
Обійму мою Україну й чимдуж пригорну до грудей.
Я їду до тебе, мій Краю, моя пуповино, мій хрест,
Стрічають знайомі дороги, здолати б ще декілька верств.
Везу усім мирного неба в розстріляну другу весну,
Ще трішки, згадаємо з болем оцю смертоносну війну.