Не боюсь я в житті темноти,
А дороги люблю запорошені.
Я живу, щоб мені перейти
І відомі дороги, й несхожені.
Знову крок, а за ним - іще крок,
Мені доля так рідко всміхається.
Я за кроком роблю новий крок,
У житті не всі мрії збуваються.
А воно все ж цікаве життя,
І потрібне воно всім і кожному,
І таке неповторне життя,
І воно не буває непрошеним.
Знову крок, а за ним - іще крок,
І легким він не часто буває,
І хоч важко роблю новий крок,
Щастя більшого в світі немає...
Я пройду всі дороги земні,
Кожен крок до мети наближає,
Хоч нестерпно ступати мені,
Йду й тоді, коли сил вже немає.
Знову крок, а за ним- іще крок,
І хоч падаю, знов піднімаюся.
Кожен крок у житті- це урок,
А дороги - життям називаються...
Так воно і є ...від перших дитячих кроків і крокуємо через усе життя...і як перші, так і останні - найтяжчі на цьому шляху...але їх потрібно робити хоча б тому, що лиш Господь знає, які з них останні...а до того часу життя продовжується і потрібно підніматися і іти вперед...наснаги Вам...щоб робити новий крок наперекір усім негараздам...