Подивилась цінники на щастя.
Вибір не великий, проте є.
Ось, одне, в вітрині, непогане.
Недешеве. Та чи підійде?
Придивляюсь ближче. Приміряю.
Тисне в грудях. Ні! Це - не моє!
Та й занадто довго там висіло:
Плями ось від сонця, тут - від рук.
Кажуть: "Популярне. Всі його хотіли!"
Та мені не треба такого як у всіх.
Дайте мені інше! Те, що на полиці!
Так, оце квітасте, свіже, багряне.
Кажуть всі: "Оце Вам, справді, дуже личить!"
Роздивляюсь. Нібито зручне.
Наче гарне. І пасує добре!
Чогось не вистачає. Хоч, правда, як нове!
Я, боюсь, набридне. Дуже вже яскраве.
Хочеться щось інше. Ні! Це - не моє!
Я й сама не знаю.
Мотлоху - багато, вибирати - складно.
-А подайте те, що он там, у кутку!
Так, воно! Я думаю, підійде.
Дорого берете! Дійсно - ексклюзив?
Було в використанні? Спробую для себе!
Справді унікальне. Давно таких немає.
Я знімать не буду? Нарешті! Це - моє!