Три дівчини прали щось біля води,
Дженніфер, Джентль та Розмарі
та лицар приїхав до них молодий.
Співають в гаю солов’ї до зорі.
Одна запросила його до вогню,
Дженніфер, Джентль чи Розмарі,
а друга вівса нагорнула коню.
Співають в гаю солов’ї до зорі.
А третя сестра стелить постіль, де тінь,
Дженніфер, Джентль чи Розмарі,
бажає приємних йому сновидінь.
Співають в гаю солов’ї до зорі.
Та лицар промовив до них перед сном:
– «Дженніфер, Джентль та Розмарі,
зага́дки свої загадаю вам трьом,
співають в гаю солов’ї до зорі.
Що в світі гучніше за єгеря ріг,
що в світі гостріше за терни доріг,
що важче в житті за найважчий свинець,
що хліба солодше для наших сердець,
що довше шляхів у юдолі мирській,
що глибше глибин у пучині морській?»
– «Чутки голосніші за ріг єгерів,
а голод гостріший тернових шипів,
і важчий свинцю, тягар наших гріхів,
солодше за хліб добре слово батьків,
за всі шляхи довший лиш вітер з рівнин,
кохання ще глибше підводних глибин!»
Загадки розгадані всі на кінець,
Дженніфер, Джентль чи Розмарі –
одна з сестер з лицарем йде під вінець.
Співають в гаю солов’ї до зорі!
