|
Час як той пісок крізь пальці,
Мов вода.
Сьогодні молода,
Завтра сумна,
Як буде важко то одягнеш маску.
«Гомоніла Україна, (як сказав Шевченко)
Довго гомоніла.
Довго, довго кров степами,
Текла - червоніла».
Гомоніла й гомоніти
Буде,
Тільки,
Кров стікає в воду
Й Чорне море топить.
Скриня Пандори,
В кремлівського ката.
Вся в павутинні,
І в крові солдатів.
Її стережуть люті собаки,
Очі зелені, очі червоні міняють
Їх колір коли захочуть,
Істоти лукаві,
Ці вовкодави.
Трішки музики і вони заснуть.
Коли тебе побачать захочуть
Їсти,
Захочуть пити
Твоєї плоті,
Твоєї крові.
Не смій кричати,
Не смій тікати,
Ти стій на місці.
Собаки – звірі,
Зовсім не підлі.
Вони не люди,
Вони не вкусять,
І не поранять твого серця.
Погладь їх ніжно,
Та дай їм їсти,
Вони сидітимуть на місці.
Суть в тому, що із скрині Пандори,
Кремлівський Диявол
Випускає багато лихого.
Спочатку на Абхазію,
Потім на Крим, Донбас
І говорить:
«Малоросію в кайдани закувати,
Їсти їй по четвергах давати,
А тих хто порушить правила,
Надвечір розстріляти».
В кремлівському палаці,
Їжі багато.
Сьогодні готують
Європейські кулінари,
Цікаві страви:
Качина грудка по- підлому,
Фарширована риба із брехні,
Серця людські,
На вибір,
Що тобі?
В мене велика країна,
І її звуть не Малоросія, а Україна.
І Скриня Пандори падає додолу,
Зникає ненависть разом з болем.
Демони тікають,
Маски із облич людських зривають,
Завіса спадає.
У України велике серце,
Повне любові,
Повне надії стане на всіх.
Тому,
Ми закриємо скриню Пандори,
І повернемось додому.
Ми підпалимо це королівство,
Хай горить!
Я хочу побачити іншу країну,
Хай припиняться всі війни,
І почнеться нове століття,
Нова епоха,
Від Сходу до Заходу,
Під покровом не Люцифера,
А Бога!
ID:
820797
Рубрика: Поезія, Лірика
дата надходження: 10.01.2019 01:42:01
© дата внесення змiн: 10.01.2019 01:43:43
автор: Сюзанна Мотрук
Вкажіть причину вашої скарги
|
