На тролейбусному крузі,
Де збігаються дроти,
Я сказав своїй подрузі
-Мила моя, не свисти.
Ще додам тобі одразу,
Не зіл”ємся, як дроти,
Бо таку, як ти, за-зу
В цілім місті не знайти.
Ти висмоктуєш всі соки,
Мої нерви, як дроти.
Де ота любов висока,
Про яку дренділа ти?
Де оті яскраві мрії,
Де той шарм пікантних дам?
Тягнеш в ліжко, як повія.
І все „дам, та ще раз дам.”
Розірвати б тії пута,
Розігнати б сон-туман.
Але як без тебе бути,
Найміцніший ти капкан.
Вже й не висмикнусь з болота
Неземних відьмярських чар,
Бо міцніш стального дроту
Твоїх любощів угар.
2000