Вечірня зіронька прощалася із сонцем,
Ніч кралася до хати, на поріг.
Тінь промінцем сховалась за віконце,
І котиком лягла мені до ніг.
Спустився місяць, щоб послухать,
Чарівну пісню солов'я.
А світлячок, із зірочками,
В танку казковому кружля.
Там Мавка лісова шепоче вітру,
Щоб той косу їй розчесав.
А він, пустун, їй дарував цілунки,
Туманом, плечі обіймав.
Там, біля млину, за селом,
Русалка мила ноги у росі.
По місячній дорозі, понад ставом,
Пішла до легеня у всій своїй красі.
Він у човні співає пісню,
Із соловейком в перелив.
А місяць їм, на скрипці грає,
Кохання вічного мотив.
Ця пісня про кохання, про любов,
Про очі чарівні, дівочі.
Що не дають йому заснуть,
Він думає про них і дні і ночі.
Ніч чарівниця з місяцем кохалась,
Де пахне чебрецем і полином.
Там де прощались,там в траві зостались,
Росинки – перли, оповиті сном.
Затихло все…
Надходить ранок.
Вкриває прохолодою тих, хто не спить.
Дрімоту проганя світанок.
Час зупинивсь…
Лише на мить…
