Маленька Оринка із братом Андрійком
Вели випасати на луки корівку –
Велику, сумирну, з очима сумними.
- Хмаринка на нитці, - сказала Орина.
Андрійко всміхнувся:
- Корова у небі!
Таке ще розкажеш! Це ж вигадать треба!
Почула розмову бабуся Палажка
І каже Андрійку:
- Було це чи казка,
Але ще прабабця моя говорила
Про те, що корова – насправді хмарина.
Колись Чорнобог, ошукавши Перуна,
Його полонив і сховав в підземеллі.
На пошуки вирушив Тур-бог із Чуром.
А спека палила без дощику Землю.
Неслися обтяжені хмари по колу,
Але без Перунових стріл і краплині
Не можна було навіть впасти додолу.
Річки повсихали, і гинули звірі.
Летіли у Вирій благання, мов чайки,
Почув їх Дажбог і, зібравши хмарини,
На землю спустив їх. І ось не звичайні –
Молочні! – річки полились по країні,
Що їх дарували священні корови.
- Хто п’є молоко, завжди буде здоровим! –
Сказала бабуся.
- Дивіться у небо! – гукнула Оринка.
- Корова! Це ж треба!
Мило! Хмарини-корівки - чудова історія! Тепер ясно, звідки беруться молочні ріки.
ptaha відповів на коментар $previous_title_comm, 01.01.1970 - 03:00
читаючи казки, ніколи не замислювалася на питанням, звідки беруться молочні ріки. то, виходить, ті казочки про гусей-лебедів дуже давні дякую, Наталочко, за такий розвиток теми