Допоки ти злився, повіки стулились
І сон пригорнувся тихцем...
Уста у смішній гримасі скривились,
Картина уяви змінилась мигцем...
Твій спокій сьогодні я берегтиму,
Хоч і розділені відстанню ми...
Сни разом із місяцем стерегтиму,
Допоки кінця не дІйдуть вони.
Хай вітер-пустун тебе не тубує,
Хай заметіль омине!
І поки час серце гартує,
Місяць нечисть усю віджине...
Прокинешся ти від ніжного дотику
Від зимнього променя...
Так знай же, муркотику,
Що то буду я...