Місяць ходить по колу і шморгає носом,
І залежність моя безкінечності рівна,
Я чекаю на тебе як завжди о восьмій,
І залежність моя як ніколи помітна.
І ці небеса нас з тобою пробачать,
Ці небеса нас з тобою спокутають,
Адже хотіли ми щастя побачити,
Адже хотіли ми бути відчутими.
Ці п’яні оргазми ранкової осені,
Ці рвані шпалери з стиками помітними,
В дешевій квартирі з руками зав’язаними,
З дешевим вином і душевними криками.
І зранку як сонце впирається в небо,
В той час, коли в крані закінчиться море,
Ми втратимо віру у спільну потребу,
І інші закриють від сонця, нам штори.