(Переклад 2009 р)
Засохлу квітку, не пахучу,
Забуту в книзі бачу я;
І мрія дивна мене мучить –
Душа розбурхалась моя:
Цвіла? Коли? Де? В яку весну?
Чи довго? Хто тебе зірвав?
Чужою? Знаною рукою?
Сюди навіщо тебе вклав?
Щоб пам’ятати ніжну зустріч,
Фатальної розлуки мить,
Чи в час прогулянки на збіччі
Як нишкне поле, ліс тінить?
Живий ще той? І та жива ще?
Де їх теперішній куток?
Чи вже зів'яли на пропаще,
Як квітка ця між сторінок?
Цветок
(А.С. Пушкин)
Цветок засохший, безуханный,
Забытый в книге вижу я;
И вот уже мечтою странной
Душа наполнилась моя:
Где цвел? когда? какой весною?
И долго ль цвел? и сорван кем,
Чужой, знакомой ли рукою?
И положен сюда зачем?
На память нежного ль свиданья,
Или разлуки роковой,
Иль одинокого гулянья
В тиши полей, в тени лесной?
И жив ли тот, и та жива ли?
И нынче где их уголок?
Или уже они увяли,
Как сей неведомый цветок?
1828 г.
