Люблю я осінь, особливо ранню,
Коли утомлена від літньої жари
Природа прохолоді милій рада
Й тому, що скоро упірне в солодкі сни.
Порине в радісну п’янку дрімоту
Сни кольорові споглядати про весну, –
Свою майбутню неповторну вроду
Воскреслої краси і звуків новизну.
Люблю я осінь за янтарні шати,
За золото колись зеленої трави,
Як срібне прядиво почне літати,
В повітрі запах диму вогнища тонкий.
Люблю за купи хмар кудлатих білих
На синім тлі безкрайніх пахмурних небес,
Торкання теплі сонячного світла,
Й осінній прохолодний свіжий вітерець.
Люблю я восени вологі ночі,
Освітлені яскравим сяєвом зірниць, –
Насуплені і нерухомі очі,
Що тихо й загадково дивляться униз.
Люблю осінні щедрі довгі зливи,
Так схожі на невтішені думки і сни,
Які спливають в сутінки сміливо
Так ваблячої серце й душу давнини.
16.09.2012 р.