Сайт поезії, вірші, поздоровлення у віршах :: Променистий менестрель: Простіть, Тато й Мамо - ВІРШ |
UA | FR | RU Рожевий сайт сучасної поезії |
|
Додавати коментарі можуть тільки зареєстровані користувачі..
КОМЕНТАРІ Відочка Вансель, 01.05.2014 - 07:27
Скільки ж любові у цьому вірші.Треба сумувати і пам'ятати.Я коли прибираю в бабусі на могилці,то милуюсь церквою і видом.Я майже не ходжу в село в церкву.Але вона така гарна.А коли дивлюсь на людину,котра помирає,то завжди роздумую,чи відчула вона в житті щастя.Коли я була маленькою,то вірила,що людина повинна бути в житті дуже щасливою.І марно не проживати життя.Нам не збагнути всього.Можливо,щоб бути дуже мудрою,треба не один раз прийти у цей світ.Доки всього не збагнем... Променистий менестрель відповів на коментар $previous_title_comm, 01.01.1970 - 03:00
Добрий день, Відо.Дякую за коментар. Та ми вже бували На Землі по декілька сотень разів. Просто ті життя і їх досвід кожен раз блокується, немов починаємо кожного разу наново. Так по крупинці й добуваємо безцінний досвід. Променистий менестрель відповів на коментар $previous_title_comm, 01.01.1970 - 03:00
Дякую.Це загальне для всіх, хто вже без батьків... А тепер і могилки "перейшли" кордони... Променистий менестрель відповів на коментар $previous_title_comm, 01.01.1970 - 03:00
Так. Все переходить в память... Любо.Вона є і тут і там... |
|
|