Лущиться світ, облітає.
Звуками змінює шум.
Небо розлилось безкрає
тлом пообідяних дум.
Там, у дворі, що за рогом
рипнули сходи старі
може під тим самим Богом,
може під кроком твоїм?
Вдячно надвечір мовчати
й слухати світ, як себе.
З неба рожевої вати
сонце на захід пряде
нитку багряно-гарячу,
цвіркіт квітневих жуків.
Росами трави заплачуть
від поцілунків вітрів.