З любов’ю я на світ дивлюся,
Прямую з нею і у снах,
Я блиск утратити боюся
В своїх, як сонечко, очах.
Я світло бачу у негоду,
Як сяє промінь через тьму,
Я не зважаю на погоду,
Літо люблю, осінь і зиму.
І весну, що нам дозволяє
Задуматися про любов,
Адже Амур в серця стріляє
І ми закохуємось знов.