Коли на хвилі романтік усе почнеться
І як роса ранкова перший дотик рук
Уста п’янкі твої не зронять навіть звук
Лиш серце твоє все частіше б’ється
І кожен атом по між нами , як клітина
Достиглого , хоч й юного кохання
І по бруківці та й блукати до світання
Зоря відвертості всю ніч світила
Туман , крізь нього , тебе ще юну
Не квапно і не без цілунків проведу
Додому … . Не варт я ще бачить твого сну
Чи , як виходиш ти із його полону
А завтра , тобто вже сьогодні відпочивши
Дзвони й кажи так любо й ніжно :- привіт
А я знай , сну не маю , на тім даху твоєму малюю світ
Ні хвилі образ твій із думки не зронивши
І знову тішусь , що ми обоє , хай і під дощами
Нам хороше , а отже решта не суттєво
І ти радієш і з грозою настроєво
Ми мрії всі в реальність перетворим з снами …
… а дні так швидко промайнуть
Хоч кожну мить ми смакували так натхненно
Цього тепла і почуттів ніколи не забуть , напевно
Хай навіть сотні літ та кілометрів нас розведуть
чуттєво!!!!
