просинаюсь одна
в пунктирах від жалюзі
з мене була добра інтерлюдія
твоїм постмодерністським п ́єсам
спогади стали суддями
такими лютими
як же
оголошуєш мені амністію
сиплеш добрими вістями
а я з твоєї любої голубки
обернулась чорним воронням
усім стороння
і тобі чужинка