На сонячній розпеченій тарелі
Пливе світанок у моє село,
Розбризкуючи всюди акварелі,
Пробуджує зі сну терпке зело.
То тут, то там співають дзвінко коси,
Збирають різнотрав'я у валок;
То півень десь зненацька заголосить,
То пес загавкав сонно і замовк.
Городи вже хустками розквітають,
Пливуть корови,ніби кораблі.
І жайворонки внебі сповіщають
Про літній ранок в нашому селі.
Чудовий ранок, Любо.
Зверніть увагу на збіг складів "дзвін-ко-коси". ЗненаДСька (зненаЦька).
То півень десь зненадська заголосить,
То пес загавкав сонно і замовк. - дієслова мають різні часові виміри (майбутній і теперішній).
Щиро - Олег.
Любов Ігнатова відповів на коментар $previous_title_comm, 01.01.1970 - 03:00
Дякую за слушні зауваження. Орфографію зараз виправлю, а інше намотаю на вус.
Потроху хустками городи розквітають,
Пливуть корови,ніби кораблі...
Дуже гарні порівняння, у спогадах спливло босоноге дитинство у бабусі на селі. Дякую за таку можливість миттєво перенестись в такі милі серцю часи.
Любов Ігнатова відповів на коментар $previous_title_comm, 01.01.1970 - 03:00
А я не хочу літа, кожна пора року хороша по своєму і я сприймаю кожен день, як подарунок долі. А літній ранок у селі - ЦЕ ЩОСЬ!!! Гарно написано, чуттєво і з ВЕЛИКОЮ любов'ю.
Любов Ігнатова відповів на коментар $previous_title_comm, 01.01.1970 - 03:00