Срібне листя старих осокорів
Плюскотить, мерехтить, миготить …
На газонах квітує цикорій:
Що не квітка – то неба блакить.
Знову скосять його неодмінно –
Не для міста це зілля просте.
Від зневаги змарніла б людина,
А воно все цвіте та цвіте.
Розтулились здивовані очі,
Наче й справді побачили рай.
І все дивляться, дивляться… Хочуть
Знов узріти Святого Петра.
Оценка поэта: 5 Іноді, як виявляється, варто перечитувати вірші, що викладені на сайті набагато раніше.... Забираю до себе!
Кузя Пруткова відповів на коментар $previous_title_comm, 01.01.1970 - 03:00
Я майже ніколи не прибираю з сайтів свої вірші і взагалі ніколи не виставляю жодного вірша вдруге. Так що, коли бажаєте прочитати дещо з ранньої Пруткової, запрошую!
Кузя Пруткова відповів на коментар $previous_title_comm, 01.01.1970 - 03:00
если бы они были голубыми, то почти цикорий. Мне нравится поэтичность украинских названий. Может быть, Вы слышали эту легенду? Когда бичевали святого Петра, кровь на бичах(батоги по-украински) превратилась в бутоны, и распустились цветы небесного цвета.
05.04.2008 - 18:17
Кузя Пруткова відповів на коментар $previous_title_comm, 01.01.1970 - 03:00
Спасибо! Я выросла в пригороде Киева, сейчас - типа киевлянка (живу на одном из массивов левобережья). Так что по большому счёту мы - земляки!