Мова-то життя народу,
Додає нам силу й волю,
По життю веде ця сила,
Що життя наше змінила.
Мова, ваша солов'їна,
Не моя й не мого діда.
Але вивчив я ще змалку,
Мову вічну, мову нашу.
Мову хочуть затоптати,
У народу відібрати!
Хочуть, щоб народ балакав,
Мовою старшого брата.
Але мова скрізь століття,
Наче сонечка проміння.
Скрізь великих, чорних хмар,
Прорізається в серця.
Скільки будуть ще топтати
Мову нашу рідний брате?
Я тебе завжди почую,
Твою мову я шаную.
Але залиши для нас,
Нашу мову без прикрас.
Ми на ній будем писати,
Говорити і співати.
А тобі є мова та,
Що тобі мати дала.
Ти на ній співай й пиши,
Але наше нам лиши.
