На нас біжать далекі видноколи,
Зустрінемося потиском руки,
І серце, ще недавно зовсім кволе,
Пришпорить коней, підсмикне віжки.
Усе довкруж аж до пилинки рідне,
Ховалося за днями майже рік,
Спітніє пам'ять трохи і поблідне:
Такий короткий у людини вік.
Гостили у ацтеків, самураїв,
Купались в Нілі ,дерлись на Тибет,
Топтали брук, піски якісь безкраї,
І штурмували майже п’ять планет.
Та найрідніші – теплі спориші,
Й Дніпра колиска – буйні комиші.