На переправі зупинились коні:
Гніді, булані, вороні літа,
На переправі часу птах літа,
А серце в грудях, ніби на припоні.
Були стоянки тихі і погоні,
Був вітер, що вудила в герцях рвав,
Були архіви нервів, стресів, справ,
Були веселки й зелень оболоні…
І ось ця переправа. Дзвонять коні,
А тронка знов нагадує, що він,
Хоч і не клав , та й не палив мостів
На бився в епілепсії агоній.
А час, як кінь, а він - звичайний конюх.
Вгинають шиї ,крешуть блискавиці,
З його очей злітають в небо птиці,
Й пасуться коні, ходячи в отаві,
А він чекає звичну переправу…