Прийшла якось родина О"Брайєнів до суду просити вписати у документи ще одного члена родини.
Хотів суддя їх привітати з поповненням, але старший О"Брайєн заперечив, сказавши, що той - "новоспечений" - старіший за усіх ірландців разом взятих...
Замислився суддя...
- Якщо так, то ви хочете взяти опіку над тим ...старим...
- Та ні,- неможливо це. Бо він, коли хоче, тоді й приходить, чи правдивіше сказати, зрідка покидає нас, він руйнує нам дахівку і напуває наш скромний сад, він робить затишнішими наші довгі вечори і позбавляє нас літа... Він ніколи не просить дозволу завітати, стукає нахабно у вікна,...але без нього ми - не сім"я...не народ.
- Хто ж це такий, що заподіює стільки мороки, але ви все одно хочете вписати його, як родича? - Не витримав врешті суддя...
- Дощ. Старий і вічний ірландський Дощ.