РІДНА ХАТА
Я прийшов додому до своєї хати,
Яка для мене сонцем сяє все життя,
В ній ласка Бога і рідне слово мати,
А я для неї радість крихітка дитя.
Йду до саду де стобарвно грають квіти,
Де сльози росять і серце пориває,
До сонця, кожен подих тієї ж миті,
Мов хвалу моїй хатиночці співає.
Це ж вона теплом своїм мене ростила
І стежину квітом саджену з порога,
Ласкою і чаром з долею мостила,
Так повівши кроки перші від знемоги.
Хай вершиться Божа воля-я клянуся,
Все зроблю щоб денно й ночно не забути,
Рідну хату, двір, садочок і матусю,
І рідний голос що серцем буду чути.
В самоті без вас я наче спів без співу,
Сум панує в душі спрага й біль розвіє,
Тож знайте - вас я ніколи не покину,
Бо без вас - моє журливе серце ниє .
I