Сайт поезії, вірші, поздоровлення у віршах :: А.Б.В.Гість: Фрау Ларсен, как Вы правы… (Пустые слова) - ВІРШ |
![]() |
![]() UA | FR | RU Рожевий сайт сучасної поезії |
![]()
|
Додавати коментарі можуть тільки зареєстровані користувачі..
КОМЕНТАРІ Фрау Ларсен, 10.01.2012 - 18:02
Ммм,рада,что зашла и прочитала.Приятно,когда творчество рождает в другом человеке отклик,наталкивает на размышления.Если честно,то вообще не считаю себя поэтом,просто пытаюсь выразить свои мысли в той форме,в какой они приходят.Иногда-это классические лит.формы,но чаще-нет.Но в любом случае я все же не пишу набор красивых слов,а пытаюсь по-максимуму вложить смысловую нагрузку(как умею,конечно).С ув.Ф.Ларс.
Оксана Пронюк, 06.01.2012 - 20:53
З нетерпінням чекаю продовження!!!У вас чудова українська, тим більше котра несе духовне, мудре, розважливе. ![]() ![]() ![]() Не завжди ми відчуємо момент Щоби звернутися належними словами. ВЛУЧНО! ![]() ![]() ![]() ЩАСЛИВОГО ДУХОВНО БАГАТОГО РІЗДВА! ![]() А.Б.В.Гість відповів на коментар $previous_title_comm, 01.01.1970 - 03:00
Вибачаюсь, Світанку, ще не налаштувався.Захоплюють інші емоції. Я не забув, але прошу почекати...Чи вміємо ми чекати? Раїса Гришина, 05.01.2012 - 21:09
Я також бажаю спуститись з небес на землю, тому і описую віршами наступні реальні факти:Мати з дочкою вже зранку - На лавочку сіли, Та знайому стару тему Знову обсудили. Згадували «незлим словом» Подружок та сваху, В діло це - старі, іржаві - Забивали цвяхи. Треба було б щось робити - Та часу немає, Краще знов поговорити! Робота?!....Чекає! Дочка сидить собі та гадає: «Де б кого найняти, Щоб роботу поробив - Брудну та закляту?!». Валяться вже стіни в хаті, Посуд геть не митий, Як то кажуть у народі - «Корито розбите!». Дочка – років вже під сорок, Чоловіка мала, Та кохання «неземне» З «стелі» десь чекала. Від кохання вона ще, Гроші ждала добрі - Тільки, правда, на таке Не знайшлись хоробрі. Сидять вдвох та все зливають «На млин» мутну воду, Не замітили як сталось - Змінилась погода. Дощ пішов, доріжки слизькі, Заважає віття, Бо вже цілий рік лежить Під дверима сміття. Якось все ж вони зуміли Продертися в хату, Знов взялися за старе - Язики чесати. Крівлю дощик промочив, Начав в хату капати, Ніхто вухом не веде - Треба добалакати. Раптом мовила стара: «Треба щось робити! Щоб спасти те, що не впало - Краще підсобити!» Наняли чужих людей – Збадьорили хату! Дочка й син - тридцяти років, Ховалися ззаду. Стара мати в голові Геть гадки не мала, Щоб синочок та дочка Трохи помагали. Сміття винесли під хату - Маляр й штукатури, Другий рік воно лежить – Скріпило бордюри. «Ти, синочок, - каже мати, – Не нате родився, Щоб робить брудну роботу! Краще - оженися!» Не барився!.. Оженився! - Синочок вже скоро, Тільки жінка через місяць - Втекла з другим в гори! Знову думають жінки: «Де найти такого, Щоб на них весь час робив Й на панка крутого?!» Із цього висновок: краще злітати до зірок, ніж копирсатись в багнюці.... А.Б.В.Гість відповів на коментар $previous_title_comm, 01.01.1970 - 03:00
ДУже гарно! Та краще не розводити багнюку.
забайкальская, 05.01.2012 - 16:12
вы и правы,на мой субъективный взгляд,и нет,иногда так хочется полетать,хотя бы мысленно!Но и не отрываться слишком высоко.Нам всем просто нужно быть добрее. ![]() ![]() А.Б.В.Гість відповів на коментар $previous_title_comm, 01.01.1970 - 03:00
Лететь не на одном крыле,Лететь когда ты чувствуешь опору. Мечтать о будущем никто не запретит, Но надо ль упиваться вздором. Оксана Пронюк, 05.01.2012 - 15:11
Дорогий Гостю, чи можна прочитати український варіант цієї відповіді?! ![]() А.Б.В.Гість відповів на коментар $previous_title_comm, 01.01.1970 - 03:00
Вже пропоную невдалий початок, а далі допрацюємо.Хоча в словах надійна суть, Бо всі вони шліфовані віками, Не завжди ми відчуємо момент Щоби звернутися належними словами. Мистецтво полягає в тому, Як писано в Святім Письмі: Мов яблук золотих на срібній таці - Така ціна у слова на порі. Щиро дякую за всі побажання, на кожне відповім окремо. |
|
![]()
|