Серед темного волося
Бачу білу волосину.
Ти ж такий молодий,
Мій рідненький сину,
Що ж зробилося з волосям
На твоїй голівці,
Ніби стежку протоптали
У зеленій нивці.
Не спала, тебе чекала,
Гріхи відмолила.
Що ж за лихо, що ж за думки,
Що за вража сила.
Сину дивиться на мати-
Що відповисти?
А у боковій кишені
Батькові листи.
Батько пише:
"Тобі сину нащо та Країна,
Приїзди та заживемо,
Ти ж моя дитина."
Батько пише:
"Твоя мати бідна українка,
В мене є грошей багато,
Ти ж моя дитинка."
Через двадцять років
Батько згадав про дитину
І прохає, щоб покинув
Мати та Вкраїну.
"Ні не брошу тебе МАти,
Будеш довго жити.
Добудуєм Україну,
Стануть всі любити."
Пише син йому листа:
"В мене тільки Мати,
Та країна саме та,
Яку хочу мати!"
