Ще раз мені згадалось,що я вже не твоя!
На жаль, це все так просто, як вітер і фіранки.
В коробці з білих стін свобода в всіх своя,
"Погода в домі" з пісні чи просто кава зранку.
Ще раз вечірній Київ злякає цю сльозу!
І це лише пост скриптум блукань й переживання.
Я все іще живу, й як вітер гне лозу
Я встану із колін і утечу з прощанням...!
Візьми собі все те, що ще так мало б буть.
В душі моїй константа, бо я ж космополітка!
Коли знайшлась удача, раптово зникла суть,
А ,може, навіть сутність, і сон в волошка-квітках.
Ще раз мені згадалось, що й ти уже не мій!
В рожевих окулярах ти й досі сліпиш очі.
Я рвала щосекунди для тебе купу мрій,
А щастя з кришталю хтось все-таки зурочив!
