Упав на землю тихо-тихо
Красиво, ніжно, просто так
І геть пішло від нього лихо
Красу дарив свою за так
Недоторканим лежав до ранку
До поки сонце не зійшло
Черевиком зтоптали на світанку
І лихо знов прийшло
Не бачили, що вони робили
Не чули, як гірко плакав він
І по заслугам ніколи не платили
Не здолали сірих стін
Чому не бачимо краси, що перед нами
Не чуємо життя, що поміжнас
Серцем любим лиш містами
І все що нас хвилює – тільки час
Так чому ж від цього не кричати
Не лити море сліз гірких
Та нажаль ми зможемо тільки промовчати
Бо стоїмо на цих ногах крихких…