ЧЕКАЄ З ВІЙНИ МАТИ СИНА * (СКОРБОТНІ ДЛЯ ПІСНІ ВІЙНИ )
Нині Україна стала на коліна
Опустили голову дуби та тополі.
Чекає із війни мати свого сина -
Від горя плаче ,ридає...мліє від болі.
О дорогий синочку, мій милий сину!
Поглянь, уся родина зійшлася до тебе!...
Лиш встань , витри із моїх очей сльозину!...
Від нині, як билина - сирота без тебе .
Ти - янголом злетів у синю - синю даль
І більше ніколи не повернешся в наш дім.
Сину у моїм серці смуток та печаль...
Без тебе зима, так холодно порожньо в нім.
Сьогодні твоє весілля - любий сину
Дівчата встеляють пелюстки троянд до ніг .
Вінки соснові сплели у квіт, калину...
А ти в домовині лишаєш рідний поріг.
Розстелилися хмари пливуть як човни
Серед літа зима...дощить у літню днину.
Сина у мовчанні стрічають ясени ...
Мати до землі віддає дитину.
Зайшло сонечко за хмари ...день в тумані
Небо у журбі ...померкнув увесь - білий світ.
Дзвенять дзвони у ці хвилини останні...
Ховає мати сина, якому двадцять літ.
----2---
Посадила мати біля хати клена,
Щоб у сад до нього прилітали солов'ї.
На вітті квітнуло листячко зелене
В садочку зростали щасливі діти її.
Плаче осіннє небо проливним дощем
О ні ,то не дощ ,а то плаче Україна.
Несе на плечі хрест важким тягарем
Мати в сиру землю ховає свого сина.
Приніс чорний ворон біду, і море сліз...
І за ніч мати як голубка посивіла.
Згорають як зорі - сини...від граду, гріз...
Соколи на груди складають свої крила.
Лине пісня "пливе кача по Тисині"
І колискова колише його вічні сни.
Везуть вбитого сина у домовині...
Встелять в останню путь до ніг - квітами весни.
Ростуть дубові хрести,могили ,граніт...
На вітрах шальних майорить синьо-жовтий стяг.
Війна топче найкращий калиновий цвіт...
І , запалені свічки...журно співає птах.
