*****
Синє небо. Жовте поле…
Це мій рідний край.
Та сердéнько смуток коле
Дуже, вельми, вкрай.
Смуток серце розриває,
Душу також рве.
А душа ж бо відчуває.
Серце теж живе.
Смуток їх украй терзає,
Бо мій рідний край
Нині у вогні палає.
Смутку мій, не край
Серце й душу ненастанно,
Наче ніж. Його
Захищають бо старанно
Воїни, свого
Лиш єдиного, одного
В світі цім життя
Не шкодуючи для того,
Щоби майбуття
Світле Україна мала,
Щоб вона весь вік
Лиш жила та процвітала,
А війни повік
Більш не мала. Вірю, знаю,
Певен я у тім,
Що її не буде в крáю
Любім, дорогім
Нашім, як війна минеться
Ця страшна. Вона
Більш до нас не повернеться.
Так, немов весна,
Будуть мир в нас розцвітати,
Злагода й любов.
Буде Україна-мати
Жити з ними знов.
Євген Ковальчук, 20. 06. 2022
