Жили тут прадавні люди,
Лишили слід козаки –
Сміливці та правдолюби.
Пустили греки гаки́
На землю цю з теплим змістом,
Із Криму пришли сюди.
Вони й заселили місто,
Звели тут доми й сади.
Російська імперія лапи
Тримала на місті цім.
Але її змило з мапи
Земель, в яких воля – ціль.
Примкнуло до України,
Міцніло у ній, росло.
Відчуло суттєві зміни,
Розвинуло ремесло.
Купалось в Азовськім морі
Варило у печі сталь.
Повнило зерном комори,
Везло у далеку даль.
Ремонтом суден займалось
І виробленням олій.
Туризм на всю розвивало.
Йшло вгору крізь мозолі.
А зараз місто безлюдне.
Його спалила війна.
Будинки – чорні, як вугіль.
Така вона – волі ціна.
Сусіду потрібні руди!
І щоб без оплат і черг!
Сусіду потрібні люди,
Ґрунти у яких за верх.
Та Бог вже готує купель
Для нього – смоли безмеж.
Підніметься Маріуполь!
І вся Україна - теж!
Дякую за вірш!
Знову згадався той театр... А сусіду не потрібні ні руди, ні люди, він своїм толку не дає. Йому потрібна Україна на колінах, а якщо ні, то пустеля .
Незабаром це все станеться - звільнення Маріуполя і далі!
Поетеси і поети те чують раніше. І вже хто духом чує, хто - душею, це славно в Бога!
Бог і Україна переможуть! Вороги чують свої тижні...